Профінструмент для економіста

Ваш помічник по всім економічним питанням

Звичайно, остання залишила дрібної місцевої знаті аж ніяк

profinstrument153Звичайно, остання залишила дрібної місцевої знаті аж ніяк не малі прибутки і суєтні по-честі місцевої адміністрації. Король скликав делегатів го-ції міських радників - рехідоров (на яких «працювала» про-дажность посад) всякий раз, як збиралися кортеси, манірні збіговиська, які, правда, охоче представляли ко-ролю свої скарги, але зате одностайно вотувати королев-ські податки.

У Франції «добрі міста» трималися за приви-Легії своїх муніципалітетів і свої різноманітні фі-скельні пільги, але й вони були покірні. Декларацією від 21 грудня 1647 королівський уряд повеліло подвоїти їх ввізні мита... і присвоїло добру їх половину.

Париж, такий же слухняний, часто змушували допомагати королівській скарбниці; він став і базою великої фінансової операції з так на-зване рентами на Ратушу. Навіть Людовік XIV не залишав столицю: по правді кажучи, Версаль не був відділений від блізле-жащего величезного міста, а королівська влада завжди мала звичай кружляти навколо могутнього міста (якого вона також побоювалася).

Вона перебувала у Фонтенбло, в Сен-Жер-мене, в Сен-Клу; в Луврі вона знаходилася на краю, а в Тюїльрі - майже що поза межами самого Парижа. Чи не правда, упра-влять цими надто населеними містами було зручно видали, у всякому разі час від часу?

Філіп II всі вре-мя знаходився в Ескуріале, а Мадрид тільки починався. Пізніше герцоги Баварські перебували в Німфенбург, Фрідріх П-в Потсдамі, імператори-поруч з Віднем, в Шенбрунні.

Втім, повертаючись до Людовика XIV, зауважимо, що він тим не менш не забував укріплювати свою владу в самому Парижі і підтримай-вать там свій престиж. Це в його правління були побудовані дві головні королівські площі: Віктуар і Вандомська; при ньому зробили «найбільше будівництво» Будинку інвалідів.

Бла-цію йому Париж відкрився в бік прилеглої сільській місцевості за зразком міст бароко, коли проклали широ-кі під'їзні дороги, по яких тягнулися екіпажі і на кото-яких влаштовувалися військові паради. І фактично ще важливіше, з нашої точки зору, було установа в 1667 р. посади лей-тенант поліції з найширшими повноваженнями. Другий обла-датель цього звання, маркіз д'Аржансон, призначений на цю високу посаду тридцять років потому, в 1697 р., створив, як пояснював Себастьєн Мерсьє, «механізм-не такою, якою діє нині; але він першим винайшов головні пружини і передачі. Кажуть навіть, ніби нині цей механізм діє сам собою »^.