Профінструмент для економіста

Ваш помічник по всім економічним питанням

Щоб отримати капітали, які могли б виплачуватися поза франції-в німеччині, в італії

profinstrument198Щоб отримати капітали, які могли б виплачуватися поза Франції-в Німеччині, в Італії і нітрохи не менше в Іспанії, де билися армії Людовика XIV, - Самюель Бернар запропонував женевцам в якості гарантії відшкодування отриманих ним сум грошові білети, випусків-шіеся французьким урядом з 1701; виплати про-випроваджує потім в Ліоні в ярмаркові терміни завдяки пере-водним векселями, які Самюель Бернар виписував на Бертрана Кастано, свого кореспондента на тамтешньому ринку. Щоб забезпечити цього останнього [засобами], «йому посилали тратти для оплати слідом за ярмарками».

Загалом, то була фіктивна гра, в якій, втім, ніхто не програвав, ко-ли все йшло добре, яка дозволяла платити женевським та іншим кредиторам то дзвінкою монетою, то знецінюються-міся грошовими білетами (з урахуванням, як говорили, «втрати »на них). Основна частина розрахунків всякий раз переносилася для самого Самюеля Бернара на цілий рік.

Азбукою ремесла було виграти час і ще раз час до того моменту, коли тобі самому заплатить король, що ніколи не бувало легким де-лом. Так як генеральний контролер швидко вичерпав легкі і надійні рішення, знадобилося вигадати інші.

Імен-але тому в 1709 р. наполегливо твердили про створення банку, ко-торий б був приватним або державним. Його роль? Так-вать гроші у позику королю, який тут же дасть їх у позику діловим людям.

Такий банк випускав би кредитні квитки, що приносять відсоток, які б обмінювалися на королев-ські грошові білети. Це означало б підвищити курс сказаний-них квитків. Хто в Ліоні не радів тоді цим добрим но-сх!

Цілком очевидно, що якби операція вдалася, всі дене-жние ділки опинилися б під владою Самюеля Бернара, «концентрація» здійснилася б до його вигоди, йому б перед-стояло управляти банком, підтримувати квитки, переміщати їх маси. Генеральний контролер фінансів Демаре дивився на таку перспективу без жодного задоволення.

Існувала також опозиція з боку негоціантів великих портів і торговельних міст Франції, можна майже що сказати, «на-ционалистическая» опозиція. «Стверджують,-писав один не-примітний персонаж, поза сумнівом особа підставна,-що го-спода Бернар, Нікола та інші євреї, протестанти та чужезем-ці, запропонували взяти на себе установа сього банку... Було б куди більш справедливо, якщо оним банком управляли б уродженці французького королівства, римські католики, котрі... запевняють Його Величність у своїй відданості »^ ^.