Профінструмент для економіста

Ваш помічник по всім економічним питанням

Я знаю дві пересічні села на кордоні барруа і шампані, колись

profinstrument049Я знаю дві пересічні села на кордоні Барруа і Шампані, колись колишні у складі одного скромного сеньеріального володіння. Замок стоїть, як і раніше біля однієї з цих де-ревінь, у тому вигляді, в якому він, безсумнівно, був відновлений і обладнаний в XVIII в., Зі своїм парком, своїми деревами, водоймами, з гротом.

Сеньеру належали млини (ними не користуються, але вони все ще на місці), ставки (вони істота-вали ще вчора). Що ж до селян, то вони розташовували сво-ними городами, посівами конопель, виноградниками, своїми фруктовими садами і полями навколо сільських будинків, при-лепівшіхся один до одного.

Ще вчора поля були поділені на три «запашки»-пшениця, овес, пари (versaines), - які щороку змінювали одна одну. У безпосередньому розпоряд-женні сеньера, як власника, знаходилися ближні ліси на вершині пагорбів і два «заказника» - по одному на село.

Один з цих земельних ділянок залишив свою назву місця, іменованому Корве (Панщина); другий же послужив рожде-нію величезної єдиної ферми, аномальної серед невеликих селянських наділів. Для селянського ж користування б-лі відкриті тільки віддалені лісу.

Складалося враження замкнутого в собі маленького світу зі своїми селянами-ремісничо-ками (ковалем, стельмахом, шевцем, лимар, щільно-ком), вперто прагнув виробляти все, навіть влас-ное вино. За межею горизонту розташовувалися інші щільно згруповані села, інші сеньера, які тут пло-хо знали і над якими, отже, здалеку посмію-вались.

Фольклор сповнений таких старовинних насмішок. Але цю рамку треба б заповнити: сеньер - який сеньер? Повинності - грошові, натуральні, відробіткові (бар-щина), - які були ці повинності?

У тому рядовому слу-чаї, який я воскрешаю в пам'яті, повинності були в 1789 р. легкими, панщинні роботи - нечисленними: два-три дні в році на оранці і візництвом; більш-менш серйозні тяжби ка-салісь тільки користування лісами. Але від однієї місцевості до іншої багато чого змінювалося.

Слідів-вало б помножити число поїздок: відправитися разом з Андре Плессі в Ле-Небур, в Нормандії "', з Жераром Делилем-в Монтесаркьо, в королівстві Неаполітанському" ^, з Івон-ної Безар-в Жемо, в Бургундії "". Незабаром ми відправимося в Монтальдео в суспільстві Джорджі Доріа.

Цілком очевидно, ніщо не зрівняється з безпосереднім і точним поглядом, який якраз і пропонують всі як одна монографії, часом чудові. Але наша проблема полягає не тільки в цьому.