Профінструмент для економіста

Ваш помічник по всім економічним питанням

Я також не згоден і з джоан робінсон, яка по-лага, ніби

profinstrument081Я також не згоден і з Джоан Робінсон, яка по-лага, ніби короткостроковий період-«не тимчасова протя-боргованості, але певний стан справ» '". Чим стає при такому підході« довготривалий період »?

Час оказ-лось би тільки тим, що в ньому міститься, тим, що його насе-ляєт. Чи можливо це? Бейссад більш розсудливим, утвер-ждая, що час «ні невинно, ні нешкідливо» ^ °; воно якщо і не створює своє утримання, то впливає на нього, надає йому форму і реальність.

ВЧОРА І СЬОГОДНІ Щоб завершити цей розділ, яка задумана толь-ко як теоретичне введення або, якщо вам завгодно, досвід формування проблематики, слід було б крок за кроком по-будувати типологію вікових періодів-тих, що рухалися вгору, тих, що йшли вниз, і кризи, які відзначали вищі точки цих періодів. Ні ретроспективна економіка, ні самі ризиковані історичні дослідження не послужать нам під-Держко в такій операції.

А понад те цілком можливо, що подальші дослідження попросту залишать осторонь ці проблеми, які я намагаюся сформулювати. У всіх трьох випадках (підйом, криза, спад) нам потребова-лось би виробляти класифікацію і членування у відповід-наслідком з трьома колами по Валлерстайна, що вже дає нам де-вять різних випадків, а так як ми розрізняє чотири соціаль-них безлічі - економіку, політику, культуру, соціаль-ву ієрархію,-то ми приходимо вже до тридцяти шести слу-чаїв.

Нарешті, треба передбачити, що правильна типологія може потихеньку від нас вислизнути; якби ми мали у своєму розпорядженні придатними даними, нам довелося б ще робити відмінності у відповідності з дуже численними приватними випадками. Дотримуючись обережності, ми залишимося в рамках загальних поло-жений, наскільки б спірними і крихкими вони не були.

У такому разі будемо спрощувати без зайвих докорів сумління. Кризи розглянуті в попередніх рядках.

Вони відзначають початок розпаду структури: зв'язний світ-система, який спокійно розвивався, занепадає або завершує свій занепад, і з багатьма відстрочками і забаритися-нями народжується інша система. Такий розрив являє-ся як результат накопичення випадковостей, порушень, позову-жений.

І саме ці переходи від однієї системи до іншої я по-пробую висвітлити у наступних розділах цього томи. Якщо бачиш перед собою вікові підйоми, то безумовно розумієш, що економіка і соціальний порядок, культура, держава тоді явно процвітають. Дж.

Хемілтон, сперечаючись зі мною під час наших дуже давніх зустрічей в Сіманкасе (1927 р.), мав звичай говорити: «В XVI в. будь-яка рана загоїться-ляется, будь несправність виправляється, будь-який відступ компенсується »-і так у всіх сферах: виробництво в загальному в гарному стані, держава має коштів, щоб діяти, суспільство дає рости своєї немногочислен-ної аристократії, культура рухається своїм шляхом, економіка, яку підкріплює зростання народонаселення, ускладнює свої кругообіги. Останні, застосовуючи до росту поділу тру-так, сприяють піднесенню цін; грошові резерви возра-стають, капітали накопичуються.