Організаційна структура управління є соціально-економічною категорією, що характеризує

profinstrument081Організаційна структура управління є соціально-економічною категорією, що характеризує відносини сукупності ланок апарату управління і існуючих між ними організаційних зв'язків, що виражають взаємодію і координацію елементів усередині даної системи. Структура відбиває склад елементів, внутрішню форму організації системи, її статику, тоді як організаційні відносини забезпечують тісноту й ефективність структурних зв'язків.

Організаційні структури управління мають три сфери застосування: державну, комерційну і суспільну. Державна сфера в свою чергу має три рівні: федеральний, регіональний і казенних підприємств.

Комерційна сфера управління охоплює різні рівні корпоративного (усуспільнених власників) управління: малого, середнього та великого підприємництва в різних організаційних формах. Це суб'єкти господарювання - кооперативи, концерни, холдингу та ін

Громадська сфера в даний час набуває екстраординарний характер. Якщо раніше органи громадського самоврядування мали певні і обмежені функції, то тепер громадськими структурами є як представницькі і судові органи, державні громадські фонди, органи самоврядування, так і структури опікунської характеру і вспомоществованія, політичні рухи і партії.

Така типізація організаційних структур обумовлює і відповідні організаційні форми управління: міністерства, відомства, комітети, асоціації, акціонерні товариства, муніципальні утворення, приватні і казенні підприємства, банки, фонди і т. д.

Елементи організаційної структури в сукупності утворюють організаційну єдність для реалізації спільної мети.

Кожен елемент наділяється відповідними функціями. Немає і не може бути чистих функцій без їх субстанціональних носіїв, так само як і не належать певній структурі.

Тому природні і необхідні зміни в структурі, якщо змінюються функції її окремих компонентів.

Формування ринкової економіки передбачає створення нових організаційних відносин і структур управління.

По-перше, характерним стає перерозподіл функцій між різними органами державного, комерційного і громадського управління, делегування функцій не тільки зверху вниз, а й знизу вгору. Прагнення регіональних і муніципальних утворень до розширення управлінської самостійності має під собою переконливі підстави.